Звернення Єпископату України з приводу ситуації навколо епідемії коронавірусної інфекції.

    «Від мору, голоду, вогню і війни врятуй нас, Господи.»

Словами цієї благальної молитви Церква з упованням звертається до Господа, щоб захистив нас від катаклізмів, голоду, пожеж, воєн, а також від мору – тобто від масового заразного захворювання. Саме цим словом християни описували різного роду епідемії середньовіччя. В ситуації небезпеки епідемії коронавіруса (COVID-19) заохочуємо і ми взивати до Того, хто є Подателем Життя. Нехай наші очі і серця будуть скеровані вгору, звідки прийде наша допомога, адже допомога наша від Господа, котрий створив небо і землю (пор. Пс 121).  У зв’язку з можливим введенням загального карантину на усій території України, прагнемо Вас повідомити і заохотити до наступних кроків:

1. Молитва до Господа. Нехай Молитва про припинення поширення епідемії коронавіруса та згадані вище Суплікації лунають у наших храмах після кінцевого благословіння кожної Святої Меси. У наших особистих та спільних молитвах пам’ятаймо перед усім про хворих і про медичних працівників, які борються з цією хворобою.

2. Небезпека смерті змушує кожну людину задуматися над власним життям. Нехай цей період стане для нас іспитом совісті та нагодою до покути, зокрема у Таїнстві Примирення на Покаяння (священників просимо подбати про додаткові заходи безпеки в часі сповіді).

3. Під час ймовірного спалаху епідемії нехай не забракне нам Хліба Життя – Євхаристії. Для того, щоб обмежити можливість захворювання і одночасно не відмовлятися від участі в Євхаристії постановляємо: При потребі збільшити кількість Святих Мес, щоб на кожній з них перебувала менша кількість людей. Опорожнити кропильниці зі свяченою водою в храмах. Віряни нехай намагаються зберігати безпечну дистанцію між собою. В період тривання карантину «знак миру» передаватимемо взаємним поклоном або кивком голови без рукостискання. Потрібно забезпечити захист найбільш вразливим категоріям вірних (діти та люди старшого віку, а також хворі). Таких осіб на період карантину заохочуємо залишатися вдома, молитися і єднатися з Літургією Церкви при допомозі Радіо Марія та телебачення Віковічного Слова (EWTN), духовно приймаючи Святе Причастя.

Абсолютно недопустимо, щоб хвора людина на власний ризик і ризик інших приходила на богослужіння! Таким особами потрібно забезпечити можливість прийняття Святих Тайн в дома, дотримуючись правил безпеки та запобігання імовірному зараженню. У цей період заохочуємо нас самих і наших священників з більшою вразливістю служити хворим, вдивляючись у героїзм таких святих як св. Карл Боромео чи св. Алоїз Ґонзаґа.

 Не піддаваймося паніці і слідкуймо за відповідними розпорядженнями Міністерства охорони здоров’я та інших державних компетентних відомств. Пам’ятаймо слова з Книги Сираха: Вшановуй належно потрібного тобі лікаря, бо й він існує з Господньої установи (Мудрість Сираха 38,1). У Книзі Вихід читаємо такі слова: Коли ти пильно слухатимешся голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш те, що Йому довподоби, і вважатимеш на Його накази, і дотримуватимешся всіх Його установ, ані одної з тих недуг, що я навів був на Єгипет, не наведу на тебе: я бо Господь, твій цілитель (Вих 15,26). Нехай милосердний Господь об’явить себе як наш Цілитель, а ми ще більше навернімося до Нього! N. 6/2020

 Єпископи Римсько-Католицької Церкви в Україні

Додаток:

Молитва про припинення поширення епідемії коронавіруса Отче наш, сповнені довіри, просимо Тебе, / щоб коронавірус не завдавав більше шкоди / і щоб епідемію можна було якнайшвидше опанувати. / Просимо Тебе про повернення здоров’я хворим / і мир тим місцям, куди коронавірус дійшов. / Прийми тих, хто помер від цієї хвороби, / потіш їхні сім’ї. / Підтримуй та захищай медичний персонал, який бореться з вірусом, / надихай та благословляй тих, хто намагається контролювати ситуацію. / Господи Ісусе, лікарю наших душ і тіл, / ми відчуваємо себе безпорадними перед цією глобальною загрозою, / але довіряємо Тобі, / даруй нам мир і здоров’я. / Мати Божа, бережи нас і опікуйся нами,/ веди нас у любові до Твого Сина, Ісуса. / Амінь.

Святий Севастіане, молись за нас!

Свята Франциско Римська, молись за нас!

Святий Роху, молись за нас!

Свята Розаліє, молись за нас!

Святий Карле Борромею, молись за нас!

Святий Євгене де Мазенод, молись за нас!

 Суплікація

Святий Боже, Святий кріпкий,

Святий безсмертний, помилуй нас.

Від мору, голоду, вогню і війни, врятуй нас, Господи.

Від наглої та несподіваної смерті, вбережи нас, Господи.

Ми, грішні, Тебе, Бога, просимо: вислухай нас, Господи.

„Modlitwa jako instrument zwalczania lęku”

     „Modlitwa jako instrument zwalczania lęku” - pod takim tytułem 10 marca w naszej bazylice miało miejsce wielkopostne spotkanie duchowe z bp Edwardem Kawą. Odbyło się ono w ramach cyklu spotkań z biskupami miasta w okresie Wielkiego Postu.

Nałożenie Szkapleża

Dzisiaj w naszej parafii gościliśmy ojców Karmelitów Bosych z Narodowego Sanktuarium Matki Bożej Szkaplerznej w Berdyczowie – o. Józefa i o. Maksymiliana. Dziękujemy im za posługę słowa i za przyjęcie chętnych do Szkaplerza świętego.

Przywileje noszących Szkaplerz:

1. 1.Kto umrze odziany Szkaplerzem świętym nie zostanie potępiony.
2. 2.Noszący(a) Szkaplerz jako czciciel(ka) Matki Bożej zapewnia sobie Jej opiekę co do duszy i ciała w tym życiu i szczególną pomoc w godzinie śmierci.
3. 3.Każdy(a), kto pobożnie nosi Szkaplerz święty i zachowuje czystość według stanu, zostanie wyprowadzony(a) z czyśćca osobiście przez Matkę Bożą w pierwsza sobotę po swej śmierci.
4. 4.Ci, którzy należą do Bractwa Szkaplerznego są duchowo złączeni z zakonem Karmelitańskim i maja udział w jego duchowych dobrach za życia i po śmierci, a więc we Mszach świętych, Komuniach świętych, umartwieniach, modlitwach, postach itp.

Obowiązki noszących Szkaplerz:

1. 1.Naśladować cnoty Matki Najświętszej i szerzyć Jej cześć.
2. 2.Dniem i nocą nosić na sobie Szkaplerz.
3. 3.Odmawiać codziennie modlitwę naznaczoną w dniu przyjęcia do Szkaplerza (zazwyczaj Pod Twoją Obronę).
4. 4.Czynić dobrze bliźnim.

Środa Popielcowa

         Zwyczaj posypywania głów popiołem ma w Kościele tradycję sięgającą V wieku. Na początku Wielkiego Postu ci, którzy popełnili ciężkie grzechy wyznawali je biskupowi, a on włączał ich do tak zwanego „stanu pokutników”. Po wyznaniu grzechów wyprowadzano ich z kościoła, co miało symbolizować wypędzenie Adama i Ewy z Raju.Przed świątynią ubierano ich w szaty pokutne, które mieli nosić przez cały Post i posypywano ich głowy popiołem.

Popiół to resztki po czymś, co przestało istnieć. Z prochu ziemi zostaliśmy utworzeni i na proch po śmierci się obracamy.

Posypanie głów popiołem przypomina nam, że wszystko doczesne przemija i warto się skupić na rzeczach ważniejszych. Wielki Post to czas rewizji naszych priorytetów.